Вікно – не вихід,
Стеля – не небосхил,
Тиша не означає тихо,
Безсилий не означає без сил,
Сміливий не є, хто першим
Під кулі біжить з ножем,
Безсмертний – не той, хто вмерши,
Залишиться всім взірцем,
Кордони не є межею,
Секунда не значить час,
Секрети не є брехнею,
Та й правда – то тільки фарс.
Без волі немає долі,
А що таке воля та?
Ми всі по життю – поволі,
Життя ж бо – стрімка ріка.
Немає ні меж, ні міри,
Все – вигадки, все – міраж,
Тримається світ на вірі,
Їх віра – як антураж.
Святі – не святі, а грішні,
А грішні світліш за всіх,
Однакові, але різні,
Шукають життєвих втіх,
Відкриті роти – в незрячих,
Розплющені очі – в німих,
«Увіруй, даруй, завдячуй,
Наслідуй лиш видатних!»
Не вірю у всі ці басні,
Що в‘яжуться з пелюшок,
Будую кордони власні
І власний беру урок!
Світ в’ється у серпантини,
Світ б’ється в моє вікно,
Розколеться на частини,
І котиться доміно,
Які ж то цікаві ігри,
Від крайнощів – у озноб,
Хореї або ж верлібри,
Мені вже це – все одно,
Я дихаю, наче вперше
В уламках біля вікна,
Я – раб твій і я – твій вершник,
Що скаче по сторінках.
Я – раб твій і я – твій вершник,
У власних своїх думках.
25.09.2021
ID:
926201
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.09.2021 23:19:48
© дата внесення змiн: 25.09.2021 23:19:48
автор: Кіра Зубаль
Вкажіть причину вашої скарги
|
