ну, що я можу ще сказати?
все було ніби гарно й чудово:
дим розливався, й затоплював всі приміщення;
можна сказати, стихія брала своє.
наша музика гриміла досить гучно;
окремі обличчя в натовпі виявляли ознаки екстазу.
бідний добрий старий bill!
він не міг розуміти веселих жартів.
наша банда все грала та грала;
всі та кожен вели рахунок тривалости цього свята.
раптом без попередження брутальна рука закону
вибила двері, й в світі стало смертельно сумно.
вона була, як сон гарячої літньої ночі.
в її очах кипіло хуторянське місячне сяйво.
ти! – її голос дзвенів золотою безпосередністю –
ти проліз сюди крадькома на пузі тихенько скиглячи,
а вилетиш з тріском та гуркотом,
мов корок з порожньої пляшки!
дитинко, що це ти кажеш? я тебе навіть не знаю! –
я белькотів щось нажахано, в горлянці мені пересохло;
наша банда все грала й грала, ніби нічого не сталося;
а люди вели рахунок вже від нового початку,
коли я, спливаючи кров'ю, заплющив очі востаннє,
а вона ще кричала щось, і не могла зупинитися
moonshine, ian gillan
https://www.youtube.com/watch?v=lcwlgPM07D8
