|
Як землю Українську,Бог створив,
він,всі богатства світу,людям подарив.
Ліси,гори і полонини,що у хмарах,
поля пшеничні і всі богатства,що у підземних надрах.
Сади фруктові і трави запашні,
даючи плоди,показують - силу й красу землі.
І землю цю могучу,Українцям він подарував,
але,що цей народ рабом буде,на цій землі-не знав.
Та сили злі,дали панів цьому народу,
що дбають тільки,про свій добробут.
А простий народ,від віку до віку-
за копійки гне спину тут,або йде з торбою по світу.
Нема хазяїна - газди,на Україні нашій,
щоб вижити,народ простий шукає там,де краще.
А землю Українську- пан у той час,
спустошує,як кліщ і гнобить всіх нас.
Не знаю ,що далі з Україною буде,
народ скидав панів-але повторялось все.
У розпачі й зневірився,увесь народ -
чи йти молитися,чи брати шаблю і ціпок.
Прошу наш Боже-нам допоможи,
народу Українському,вийти з біди.
А ще, всі Українці в молитві,дякують тобі.,
що дав нам людям,пожити на такій землі.
Я вірю Україна,підніметься з колін,
і пролунає по землі Українській,радості могучий дзвін.
І працьовиті люди Українські,вже на своїй землі,
гордо скажуть-ми вдячні,що народилися Українцями,усі!
ID:
895825
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.11.2020 19:12:57
© дата внесення змiн: 22.11.2020 19:12:57
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
