Де ж ти, Музо-подружко,
Заблукала вночі,
Від сліз мокра подушка,
Сон як спалах свічі.
Ранок плентався довго,
Ніч зникала в туман,
"Поцілована Богом",
Кажуть, все то - обман.
Не приходиш до мене,
Певно в осінь пішла,
Сіре, а не зелене,
Якось стало життя.
Виглядаю у вікна,
Навіть місяць спитав,
Шепочу як молитву:
Ти для мене Свята.
Все пишу не для слави,
Та й який я поет,
Тебе, прошу, ласкаво:
Повернися в куплет.
Галина Грицина.