Дощ почуттів, а може, навіть, злива То стогоном, то громом прозвучить, В житті погода теж така мінлива, Бо ще серця гарячі прагнуть жить. Дощі так часто переходять в грози, З дерев зривають їх останній шик, Та музика душі й болючі сльози, Неначе серця той шалений крик. Дощ почуттів, а може, навіть, злива Життям моїм промчалися бігцем, Від цього, мабуть, я була й щаслива, Та необвінчана ні Богом, ні вінцем. Для чого ливні ці в житті бували, Надіслані чи з Пекла, чи й з Раю. Напевно навіть Янголи не знали, Що вік весь мов над прірвою стою. Дощ почуттів, а може, навіть, злива Чи буде ще, а чи не буде – все дарма Життєвий шлях вже майже завершила, То ж і на Суд Господній мовчки йду одна. © Іванна Осос #поезія_Іванна_Осос 29.10.2020
ID: 893371 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 30.10.2020 09:51:58 © дата внесення змiн: 30.10.2020 09:51:58 автор: Lilafea
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie