Летять думки, неначе журавлі,
Переплітають мрії із книжками.
Бо я прийшла, щоб жити на Землі,
Хоча мене тут, мабуть, й не чекали…
Батькам казали, шансів геть нема –
Моє народження, якась помилка…
Хотіли виправити помисли Творця,
Та я прийшла, щоб жити тут як жінка.
Отак ще до народження свого,
Борюсь що миті я за виживання,
Для чогось Бог призвав мене сюди,
Йому належить й мить моя остання.
Тому живу, хоч щастя і нема –
Якщо вже Небу було так угодно,
Ото ж боротимусь і далі за життя,
Й терпітиму свій путь, яким завгодно…
Летять думки, сивіють на ходу,
У мріях віднайшовши водопади.
Я з гордістю земний свій шлях пройду,
Бо Волі Божій не підвладні зради...
#поезія_Іванна_Осос
21.07.2020
