UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Вікторія Т.: Служити моді? - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Максим Тарасівський, 15.02.2019 - 07:15
Оце геніально: ...і відчуття, як ми проходимабо крізь нас проходить час... Це те, що мене торкнуло у Вулфа (в доме стало как-то пусто, словно что-то закончилось"), про що я недавно писав на сторінці ДХ в контексті закриття частини, присвяченої дитинству... Оце ДУЖЕ влучно: ми проходим або крізь нас проходить час. Сягнули, шановна Вікторіє, і глибин, і вершин. РІСПЕКТ. Вікторія Т. відповів на коментар Максим Тарасівський, 15.02.2019 - 12:09
Дякую. Ви помітили вплив Вашого останнього твору про рибальство? Результат "творчої переклички", так би мовити. І так, в "Дімкіних хроніках" мотив часу і те, як він багато міняє й забирає з собою -- без вороття -- досить виразний. Струм суму проходить через усі оповідання.
Максим Тарасівський відповів на коментар Вікторія Т., 15.02.2019 - 13:01
А, так це мої нотатки рибалки вплинули!  - про вплив я і не подумав.А про те, що і як час забирає, - ой, правда. Постійно це бентежить. Як там у Катаєва? "На "Маяке" легкая музіка. Неужели всему конец?!" - щомиті життя закінчується, все, що було ось щойно, зникає без вороття. Биков вчора буквально казав, що письменник намагається якомога точніше передати, тому що напевно знає: це все вмирає. ...і що більше любиш життя, тим гостріше передчуття і страх смерті. Вікторія Т. відповів на коментар Максим Тарасівський, 15.02.2019 - 14:48
Недарма Будда казав,що наші прив'язаності -- джерело наших страждань.З другого боку, уся людська культура побудована на бажанні утримати, не дати зникнути тому, що швидко відходить. |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
