Уві сні
Сон. Це тільки сон.
Прокинутись немає сил.
Сон, сліпучий сон,
не бачу навіть своїх крил.
Тінь і журба.
Щодня від них в облозі живу,
як та верба,
в воді, але ще не попливу.
Почути б хоч слово
від того, хто поряд
і кинути б погляд,
у вічі ясні.
Але мовчу знову,
думками про сонце
втішаючи серце,
своє уві сні.
День. Це тільки день,
що сонцем в небі падає в ніч.
День, як сірий день,
коли в думках до суму лиш клич.
Світ! Мій щастя світ!
Від радості прокинуся враз.
Свій плекати цвіт,
піти зі сну і мій настав час.
Промовлю лиш слово
і серцем співаю
про те, як кохаю,
як мрію й живу.
Все буде чудово,
як маю надію
як досі ще вмію
цвісти наяву.
Loner 07.09.18
