Навчи невірника кохати до безтями,
Прощати іншим грішні вчинки, мов собі,
Любити сильно так, як любить рідна мати,
І бути щедрим на добро й тепло в житті.
У суєті, навчи помилки не збирати,
Весь шлях тяжкий перетворивши на урок,
В якому іспити й до старості не здати
Удар приймаючи за кожен хибний крок!
За кожен тіла рух, що мав би іншим бути,
За хід неправильний, що похапки зробив,
Дай краплю досвіду, що мали мудрі люди,
Довчи всього того, що батько не навчив.
Навчи ти, серце рване, як позбутись зради,
Коли у грудях ріже, ниє і болить,
І віру мати, без питань, до тої влади,
Чия підгнила совість, наче вічно спить!
Навчи, в тенетах мрій, без компасу ходити,
По стежкам-лезам невідомого життя,
З лихих слівець, трясину й вирву обходити,
Й людськими пастками насиченні місця.
Навчи…Учитель-янгол, педагог мій рідний,
Серед спокус надалі, жити в світі як,
Достойно шлях пройти і смерті бути гідним,
І покажи, нарешті, для душі маяк.
ID:
791301
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 11.05.2018 21:41:10
© дата внесення змiн: 06.04.2023 11:34:03
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|
