Зраджена й зневажена роками і людьми,
Пуста, і вже давно нікому не цікава,
Стоїть вона, наче привид той за ворітьми,
В її шибах давно не блискає синява.
Короткий шлях до хати — безкінечність,
Сумне переплетіння простору і часу.
Його розплести — втрапить в потойбічність,
А не легенько відчинити простий засув.
На сірих її стінах -- пам’ять поколінь:
Жили в ній, любили, трудилися, вмирали.
Печать життя перипетій і їхній тлін,
Кинутих назавжди своїми і чужими.
Стара самотня хата стоїть за ворітьми,
І дивиться на світ приречено-тужливо.
Уміла б плакати-- умивалася б слізьми,
А так на щось чекає стійко й терпеливо.
Стара самотня хата стоїть за ворітьми,
І дивиться на світ приречено-тужливо.
Уміла б плакати-- умивалася б слізьми,
А так на щось чекає стійко й терпеливо
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З мапи України зник 641 сільський населений пункт, з яких 40 селищ і 601 село. І це продовжується, на жаль. Самотня хата, "на сірих її стінах - пам’ять поколінь."
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Самотня хата, "на сірих її стінах - пам’ять поколінь." 
