Поема
Діві-Матері присвячується
1
Вони чують славу
Пречистої.
Як Літургію служать.
Встають о п’ятій —
вже чисті.
Чують, веселі. Не тужать.
Ця їхніх сердець
незумисність...
Палає... Край неба —
палає!
Єдина йде слава, —
йде Чиста!
На заході —
витікає.
Години лиш — дзявкають.
Дужі ми!
Хвилини нітяться. — Сходи!
Як Літургію служать:
Вони перед Богом
ходять.
2
Ця інкрустація у скриньці ночі...
лиш проблиск —
оживає все
і точить
п’янке вино:
любов
Ба, може всі на царськім
торжестві?
Лиш висі
доторкаються пророчі!
А може не відкрились очі...
єсть небо і земля нові!
І бідним, як відкинутим,
є хід,
хід серцем — Бог, Любов.
Сонце! не згубить:
палаючим вином —
торкаю губи:
вночі глухі багаті —
і лихі...
Та ви не сердіться —
Бог дав вам серце!!
3
Істина світиться...
але не хочуть відкриватись квіти очей
нею народжені
а незабутньо пахнуть
Кому несеш Красу, кому??
Краса будить любов!
Ніби нікого:
Є чисте серце — світ у нім уму!
а теє світло — впустить
світло Бога!!
4
І близько-близько
краю ночі
сердечні гранули охоче
жага любові, що вгорі,
сипле!
і встав — почув, і Божу
силу вздрів!
це слави, Боже, вівтарі
Сердечні сили
мов з морів!
почути раковину ранку
підняти дах
хисткий — у ганку
від зір — забрати якорі
і злине зранку
хто як хоче
на яблуневую молочність
схід,
що скипів,
що й заярівсь...
5
І бачу:
всі — залізнії пельмені:
мчать оглашеннії!
зібрати оглашенних.
Калі-юга.
Серцем —
поки не пізно,
покиньте всі залізо!!
Заліза ж час...
Вселенський не почує чоловік!
Усі ж — залізнії пельмені:
сороки вік.
Всі зважуються —
на залізному безмені...
Невже умні гебреї —
з ними??
пташа оперене біжить —
крильми махає —
чути Бога
вічно жить...
04, 05. 05. 2015
