|
Зіронька
Зіронько небесна,
ти сонце всіх думок,
лиш з тобою, чесно,
течу, немов струмок.
Течу з вершини світу
в озера і річки,
свого шукати цвіту,
що сплівся у пучки.
Може тією весною красною
зустріну я її,
дівчину, що не мине стороною
роки життя мої.
Хай не навіки, а на хвилину
залишиться вона
ніби духмяний дух від жасмину
з яким відійде весна.
Зіронько небесна
ти царство моїх мрій,
в якому є чудесна
єдина із надій.
Без неї я щоденно
лечу, мов сизий птах,
а серденьку студено
вже стало навіть в снах.
Може тим ранком літнім ласкавим
зустріну я її,
діву, що бачить дивом яскравим
всі почуття мої.
Хай і погане, хай і хороше
між нами зацвіте,
як та ромашка, що запорошить
проміння золоте.
Зіронько небесна
ти теж на самоті,
бо місяць знов нечесно
покинув в темноті.
Весна чи літо нині,
чи осінь, чи зима,
без любості, що хлине,
вже значення нема.
Може тією своєю зорею
зустріну я її,
діву, що любо вгамує душею
досади всі мої.
Хай не позаду днини похмурі
і ночі дощові,
поки ще грають серця на бандурі,
допоки й ми живі.
Віктор Цвіт 26.02.18
ID:
780247
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 04.03.2018 15:29:34
© дата внесення змiн: 04.03.2018 15:29:34
автор: Віктор Цвіт
Вкажіть причину вашої скарги
|
