Мистецтва витвір непомічений ніким – так не буває!
І кожна жінка надзвичайну в со́бі три́має красу
І ця краса стає букетом квітів, коли її піднесено кохають
В тобі перлину бачу я, і квітку дивовижно – неземну
Не я один, все навкруги, і навіть Бог радіє і сміється
До глибини само́ї серце ти зворушила моє
Тепер тобі невидима кохання пісня ллється
Я весь – від ніг до голови в твоїм полоні є
О квітко чарівна́, хай аромат твій не зникає
В тобі мільйони кольорів, палітра із відтінків у тобі́ ́ ціла́
Твої глибокі, неповторні очі – хай і далі надихають
Початок мала казка ця, але нехай не матиме кінця!
