А чи ступали ви на землю львівську? Якщо ні, варто поспішити і
здійснити паломництво до міста Любові і Милосердя. Саме так називається
наше місто.
Ось уже місто Лева привітно зустрічає вас і провадить на духов-
ну прощу. Вона починається з храму, що привертає вашу увагу ще здаля.
Це храм святих Ольги і Єлизавети, який стрімко підноситься до небес. Вмить
зароджується віра, що воістину Христос воскрес. Готика, екзотика, відчуття
польоту і простору, якого щораз все більше і більше бракує. Затамовуєш
подих. Ух! Видихаєш. І на поріг храму ступаєш. Зупинись! Підніми голову
догори. На храмі розп"яття Христа. І німіє душа у страсі божому, а з уст вилітає:
" Господи! Прости і помилуй грішну душу мою. Спаси! Я за тобою іду і шукаю
дорогу свою". Переступаєш поріг храму і входиш у світ, який сприймається
серцем і душею. Вмить відчуваєш, як хтось володіє вже нею. Та це ж наша
Матінка Небесна - Львівська Богородиця, що її чудотворний образ в іконі так
притягує нас. Це Небесна Захисниця і Заступниця нашого міста, що вислуховує
наші молитви-прохання. Щоб їх донести треба мати совість чесну і душу чисту.
І прийде та очікувана година, коли за молитвами Пресвятої Богоро-
диці диво стається і мрії збуваються, і щастя в душі оселяється. Ну як це, як
називається? Небо із землею у нашому серці стрічаються і відбувається таїнство
народження Любові. В замилуванні і відчутті піднесення ти перебуваєш у
іншому житті.
Але дорога нашої прощі кличе нас далі і веде на Святоюрський
пагорб, до кафедрального храму святого Юрія, покровителя нашого міста.
А ось площа, в центрі якої височить могутня постать Митрополита Андрея.
Це страж віри і велетень духу. І надаєш ти своїм мізкам руху. Та це ж нам
історію церкви своєї потрібно як знати, історію країни і роду.
Ми прийшли по живу воду. Наші уми спраглі правди, серця любові,
а душі милосердя. Господи, яке моє призначення, яке велике значення для
нас має українська мова, рідне мистецтво, культура, наука, освіта...
Запитання-молитви так і хлинули із голови. Присядем з тобою
на молитовні лави, що відвертають ворожі навали злих помислів, зневіри і
нелюбові. І хай святиться ім"я Боже у кожнім нашім слові і, щоб були ми всі
одно у думці і ділі. Щодень відбуваються різні події. У всьому потрібно злагод-
женої, зваженої дії.
І тривають наші молитовні чування, роздуми, пошуки істини.
І стається відкриття. Але на площі, на лавах залишається наше чекання на
мир, єднання, на спасіння у світлі Божого прозріння.
Час, Андрей Шептицький і наше чекання...
