Недільний ранок, за вікном дощить.
Семен з пательнею на кухні так стоїть
І яйця намагається підсмажить.
Що може ще одинака так вразить
Як вид гарненьких ніжок за вікном.
Семен згадав чомусь що молоком
Ота красуня вчора торгувала.
І що йому так начебто моргала
І тепло так всміхнулася вона.
Від тих думок Семена відволікла
Смаженя, що вже повністю згоріла,
Пательня наче потяг вся диміла…
Семен слово кріпеньке пропустив,
Схватив пательню, потім знов впустив,
А та голосно впала на підлогу
Ще й обпалила маслом йому ногу.
Семен завив, побіг в ванну кімнату,
Побачив там білизну не попрату
Що тиждень вже чекала у тазу.
Чомусь згадав, що в кухні на газу
Він чайник вже давнісінько поставив.
Свисток від чайника він якось не направив
І вже не чув коли отой кипів.
І знову від майстерних, кріпких слів
Семен відразу перейшов до діла.
Вода на щастя трішки ще кипіла
Тому і кава буде на столі.
В ту мить мрія майнула в голові,
Семен згадав про подругу з пекарні
Про очі темно-карі її гарні,
Про груди, що гойдались при ході.
І солодко в Семена в голові
Знову співали одинокі флейти.
Та ось шматок старесенької крейди
Що впав під ноги, мрію відігнав.
Семен зітхнув, раптово так згадав,
Що вже давненько не пірнав між груди,
Не дарував міцної амплітуди
Щоб аж пищала жіночка під ним –
Для дам Семен в житті не був нудним…
За мить побачив пляшечку горілки.
Флейти замовкли й новії сопілки
Вже в голові Семена заспівали
Життя у різні фарби малювали
І звали радо розпочати день.
Семен аж млів від їхніх тих пісень
Та ось закуски в хаті бракувало,
Ще й у кишках щось знову заспівало,
То ж треба все ж іти у магазин
Купити хліба й парочку рибин.
Семен поволі натягнув піджак.
Згадав, що безліч мав колись відзнак.
Диплом побачив зверху на полиці,
Проектував тоді Семен дзвіниці,
А зараз все на жаль позабував
Та й те позбувся, що колись кохав.
Потім згадав, що завтра ювілей,
Що не чекає більше він гостей.
Також збагнув, що треба сильним бути
Бо сила й пафос справжні атрибути
І чоловік без них не чоловік
Хоч у без дії потопив свій вік.
02.07.2017
