Твої губи - моя таємниця.
І я вдячна за неї Богу...
Твої очі для мене криниця,
Твої руки дарують знемогу.
Коли поруч ти, тону у сонці,
Захлинаюсь безмежним небом,
Не рахуючи днів у році,
Не торкаючись землі-неба.
Та коли поміж нами дорога,
Вся закутана в кілометри,
В душу підла вповзає тривога,
Розбираючи інструменти.
Заганяє під шкіру цвяхи,
Вправно крутить сталеві шурупи,
І думки розганяє, мов птахів,
Та й триматись не хочеться купи.
Ти один через кого сміюся.
І один, що теплом палаєш.
Без твоїх слідів загублюся
І помру якщо розкохаєш...
