Дощами кудлатими ллється із неба осінь...
Може, це літо хмарами бавиться в просинь ,
Може сліз на землі назбиралося надто густо,
Правди -доленьки у неволеньки - катма... пусто
Ось і дощами роїться над долями чорних воєн,-
А ти ще й у літі не був... ти ніякий не воїн,
Мамина втіха ти - радість її до зими...
Ні, мати не родить синів в небуття... для війни.
Наче в маках земля, у туманно- глибокої осені,
А любові жита стоять в полі ніким не покошені...
Лист багряний на землю летить, щоб зігріти, бо зимно,
Кров синівськая маком червоним пролита безвинно
Осінь третя сплітає в потоки кровцю з дощем,
Осінь третю у матері сльози - заціплений щем,
Третю осінь цвітуть дбало сіяні в подиві маки,
Оніміли в полях,болем - тугою кошені, злаки
ТАК, РАДІТИ НЕ МАЄМО ЧОМУ, БОЛЮЧА ПРАВДА 
Гарнезно. мудрезно, помпезно! Ще б ритміки! 
ДЯКУЮ.
