Ви ховаєте сутність під макіяжем,
Ту красу, що природа вам була дала,
І із часом обличчя стає вже не справжнім,
Ніби маска на ному, ви зовсім не та.
Ви не та з якою лягав я у ліжко,
Зовсім іншою стали витерши макіяж,
І із часом самі забували обличчя,
Те яке було рідне довго для вас.
А для чого скажіть? Не розумію?
Я вважав навпаки що природна краса,
Більш імпонує дівчатам,
Ніж ця маска, не справжня, пуста.
Кому сподобалось може долучитись в мою групу https://vk.com/thebestlove15
Також буду радий бачити ваші вірші в свої групі , дякую за увагу .
