Річка Хомора сріблиться, Лебедів білих гойдає вода, Лілій корони перлисті. Берегом – килим-трава молода… Плеса. Човни у лататті. Чаплі, качки, журавлі серед них. Гріються рижі ондатри. День веселиться клечальний, земний. Явір схилившись п’є воду. Листям тополі вітрець шелестить. Річка втекла на свободу Й миє каміння гладкі животи. Панський маєток Грохольських – Свідок величний ще гордо стоїть. Знає, ходи на Полонне – Гриців зберіг в підземеллі століть.
ID: 669201 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 30.05.2016 13:41:42 © дата внесення змiн: 30.05.2016 13:41:42 автор: Микола Поділля
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie