Світ прекрасний не втомлююсь я дивуватись,
Цьому диву,що зветься так просто – життя!
В нім є час сумувати і час посміхатись,
Мчить шаленою швидкістю куля Земля.
В ньому лагідне сонце іде за дощами,
І веселка заграє у небі для нас.
Осінь золотом сипле, а зими снігами.
І весна знов із травнем станцює нам вальс.
Літо степ одягне у васильки і маки,
Різнотрав’ям запахнуть барвисті луги.
Це життя, що продовжує нас дивувати,
Хоч не завжди, на жаль, помічаємо ми
Тих речей, що навколо, які поряд з нами:
Шелест трав, і буяння садів на весні.
Шум дощів, і поля, що хвилюють житами.
Світ дарований небом – мені і тобі.
з надією на те, що будемо помічати, а не втрачати все прекрасне, а особливо життя, коли йде війна...коли душа зболена від втрат замикається й нічого не бачить, ні краси, ні майбуття...Класно і тепло...
Наталка Долинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не кожному дано помітити красу в повсякденних речах! Гарний , щирий вірш!
Наталка Долинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
на жаль, так і є. Часто у буденних клопотах ми не помічаємо не лише навколишньої краси, а і тих хто поряд з нами, кому можливо потрібна наша підтримка. Дякую за відгук!