Серйозно занедужало суспільство,
недуга вразила усі його шари.
Та, особливо, процвітає лицемірство,
яке ховалось хоч про око до пори.
По всіх фронтах пішла у наступ підлість,
її підтримує підступність і лукавство.
Все рідше зустрічаєм щирість, ніжність,
на їх місцях усе частіше – злість і хамство.
Зовсім здає позиції порядність,
на чесність попиту все менше й менше.
Така вона сувора і сумна сучасність,
відвертість ціниться дешевше і дешевше…
Якоюсь вибірковою зробилась принциповість,
бо лиш для вигоди її частіше дістають.
І зовсім вже анахронізмом стала совість,
вона лише ускладнює життя… Ось в чому суть.
Все більше квітне побутове п‘янство,
в його обійми попадає біднота,
яку корупція чиновників та непомірне чванство
заводять мов Сусанін в болота.
Зажерливість росте немов на дріжджах,
і в першу чергу заражає можновладців.
Не жалує вона ані своїх, ані приїжджих,
ніяк наїстися не можуть кляті ланці!
Змарніла вже і ледве дише вірність,
цю долю розділяє і порядність.
А в той же час панує легковірність,
ще посередність, сірість, невиразність…
Кудись поділися Любов, Надія, Віра
й Софія-матінка за ними побрела.
Поглинула усе буденність сіра,
все менше співчування і тепла.
Суспільством правлять урки й казнокради,
пройдисвіти й відверті брехуни.
Народ не в силі цій навалі дати раду,
з усіх шпарин повзуть, мов таргани.
Чи можна ще спасти наше суспільство
і що за ліки зможуть це зробити?
Складне питання… Лише благодійство
та ще бажання чудо сотворити.
У першу чергу кровососів необхідно,
що смокчуть кров мов ті п‘явки з країни,
повіддирати і звільнити Неньку рідну
від тої ненаситної скотини.
За тим державні керівні посади
роздати неімущим фахівцям.
Аналогічних кандидатів обирати в ради,
щоб не попав туди ані крадій, ні хам.
При цьому попередньо розробити
і підписати з кожним відповідний договір.
Щоби жага наживи не могла їх спокусити,
що затягла країну в хижий вир.
А ще потрібно повернутись до моралі,
до виховання змалечку дітей.
Мету суспільства занести в скрижалі –
це формування людяності у людей.
Та час летить, хвороба прогресує
і завтра може бути вже запізно.
Якщо й надалі будем існувати всує,
то післязавтра відлунає тризна…
04.04.2016
ID:
657325
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 05.04.2016 07:54:32
© дата внесення змiн: 05.04.2016 07:54:32
автор: Олександр Мачула
Вкажіть причину вашої скарги
|
