Зимовий ранок. За вікном світає,
Кришталик снігу сяє, наче страз.
Морозяне повітря огортає, –
Як вийдеш з хати, то відчуєш враз.
Мороз спочатку ніжно залоскоче,
Тоді зачне пощипувати ніс,
А потім під ногами заскрегоче,
Немов свою віддати хоче злість.
Вдихаючи зими морозний запах,
Світанку неповторний аромат,
Я відчуваю спокій, тихий захват
Від пишної краси розкішних шат.
Зривають незначні пориви вітру
Із ніжної підпушки на гіллі
Сніжинки, – і, кружляючи в повітрі,
Вони летять неквапно до землі.
Летять сніжинки вгору, вниз, повільно
Виписують якийсь химерний шлях…
Стає на серці радісно й спокійно,
Коли біліє снігом вся земля…
13.12.2012
