ЗИМОВИЙ РАНОК



Зимовий  ранок.  За  вікном  світає,
Кришталик  снігу  сяє,  наче  страз.
Морозяне  повітря  огортає,  –
Як  вийдеш  з  хати,  то  відчуєш  враз.

Мороз  спочатку  ніжно  залоскоче,
Тоді  зачне  пощипувати  ніс,
А  потім  під  ногами  заскрегоче,
Немов  свою  віддати  хоче  злість.

Вдихаючи  зими  морозний  запах,
Світанку  неповторний  аромат,
Я  відчуваю  спокій,  тихий  захват
Від  пишної  краси  розкішних  шат.

Зривають  незначні  пориви  вітру
Із  ніжної  підпушки  на  гіллі
Сніжинки,  –  і,  кружляючи  в  повітрі,
Вони  летять  неквапно  до  землі.

Летять  сніжинки  вгору,  вниз,  повільно
Виписують  якийсь  химерний  шлях…
Стає  на  серці  радісно  й  спокійно,
Коли  біліє  снігом  вся  земля…
13.12.2012  
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641204
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2016
автор: Martsin Slavo