Дівчинка з блакитним хвилястим волоссям та зеленими, як морські Хвилі, очима заплітала Роси в коси. В цей ясний та дивовижно веселий день батьки їй дозволили спуститись на Землю. Вона дуже полюбляла подорожі! Можливо, ця любов зумовлена була тим, що дівчинці рідко дозволяли покидати Небо. Тепла родюча Земля, яка вбирала в себе пахощі полів, тяжкий труд людей, дарувала білим ніжкам феї великий приплив енергії, і її зелені очі від того світились, немов Зорі в чорному нічному Небі. Вона частенько лягала на зелену м’яку Траву і вбирала в себе її ніжність та ласкавість. Іноді маленька фея уявляла себе на руках у матері, яка не стомлювалась гладить її хвилясте волосся. Ніжність рук матінки була дуже схожа на торкання Сонця, що з особливим трепетом ставиться до мешканців Землі.
Дівчинка довго бігала лісовими стежками, почуваючись в ці хвилини неймовірно щасливою. Вона хапалась за гілки Дерев і, розкачуючись, стрибала на самі їхні верхівки. Так і пролітав весь День: в біганині та приємних роздумах! А коли красуня Ніч одягала свою чорну шовкову сукню і розкидала на небі Зорі, батьки спускались з Неба, щоб забрати свою малу бешкетницю. За час перебування на Землі дівчинка дуже стомлювалась. Вона похапцем випивала склянку ромашкового чаю перед сном, до чого її привчили батьки, та лягала на улюблену неймовірно пухку та легеньку Хмаринку разом з батьком та матір’ю, а Ніч їх вкривала чорною теплою ковдрою. Хто ніколи не спав на Хмаринці, навіть не уявляє як це прекрасно. Щойно лягаєш на неї, відразу забуваєш про всі свої турботи та труднощі, а чорна красуня дарує казковий дивний сон. Життя Марфії, саме так звали дівчинку, було дивовижним. Після міцного сну вона смачно снідала: частіш за все різноманітними фруктами та млинцями із запашним какао, а потім, перелітаючи з Хмаринки на Хмаринку, збирала своїх подруг, і вони всі разом, веселим табуном, летіли до саду. Ні для кого не секрет, що феї дуже люблять Квіти, але так як їх любила Марфія більше не любив ніхто! Не можна не помітити, що Квіти Неба зовсім відрізняються від Квітів Землі. Вдень вони блакитного кольору, а Ввечері - фіолетового, рожевого, жовтого та помаранчевого, мають дуже тоненькі, майже прозорі пелюстки. Ці Квіти відрізняються своєю чутливістю: якби до них доторкнулась людина, то вони відразу б зів’яли, тільки дотик напрочуд ніжних рученяток дбайливої феї подобається вередливим Квітам. Ви ніколи не задумувались звідки на Небі ввечері з’являються рожеві, фіолетові, жовті, помаранчеві смуги? Це Небесні Вечірні Квіти, які розквітають після того як Квіти Дня, блакитного кольору, лягають спати.
Після того як дівчатка вдосталь насиджувались біля своїх друзів, дорога вела їх до блакитних кришталевих Вод, в яких росли блакитні Дерева. Це було дивовижне явище! В гілках тендітних Дерев пурхали маленькі Пташки, пісні яких відрізнялись чутливим та неймовірно милозвучним виконанням. Блакитними листочками гуляли веселі Промінці, діти самого Сонця, яке випускало їх вдень побешкетувати, але коли з’являлася красуня Ніч, збирало діток, і вони щасливі лягали спати. Небесні кришталеві Води були завжди прохолодні та свіжі. Феї полюбляли в них ніжитись, бо прозорий друг огортав їх натруджені за День крильця і дарував приплив бадьорості. Марфії та її подругам, на відміну від інших фей, більше подобалось бігати Водними просторами одна за одною. Всі мешканці Неба знали, що Марфія, Лейла та Фанія веселі дівчатка.
Коли маленькі феї підросли, то вже не могли блукати весь час де їм заманеться, бо потрібно було виконувати роботу, яку їм доручили батьки. Марфії випало доглядати за Небесними фруктовими садами, яких у її сім’ї було досить багато, Лейлі – дивитись за худобою: Кіньми, Вівцями, Козами, Коровами та Свинями, Фанії довірили пильнувати за прекрасними Квітками. Дівчата Зранку до Вечора були зайняті своєю роботою, та все одно вона не приносила їм значної втоми. Веселі подружки до всього в своєму житті ставились легко. Після роботи ніхто з них в жодному разі не розлітався! Вони збиралися під блакитними Деревами, яких міцно цілувала Ніч та гомоніли до світання, не забуваючи між розмовами весело поспівати. Всі мешканці Неба чули їхні пісні, проте ніхто не наважувався сварити дівчат, бо їхні лункі та всеохоплюючі голоси були напрочуд гарними і діяли на людей, як дощ на суху Землю.
Коли дівчатам виповнилось по вісімнадцять років, їхня врода розквітла, як троянда, і не могла зрівнятись навіть з небесними Квітами. Лейла з її чорним, як Ніч, довгим волоссям та рожевими вустами завжди привертала до себе погляди де б не з’являлась. Фанія навпаки була схожа на дитину Сонця, бо мала золотаве волосся, жовто-білі очі, навіть шкіра її світилась легеньким, ледь помітним сяйвом. Марфія з усіх трьох дівчат відрізнялася особливою вродою. Висока, струнка дівчина завжди викликала захоплення: її зелені очі мали надзвичайну глибину, в них ніби сховалась таємниця безмежного Моря, волосся, яке кольором і легкістю походило на Небо, неслухняними хвилями спадало на плечі, а коли дівчина посміхалася, здавалось, сама Любов цілувала всіх і кожного. Особливо дивними були ямочки на рожевих щічках та червоні, як соковита вишня, вуста. Красуня Ніч у своєму палаці завжди робила бали, і з тих пір як дівчата подорослішали, їхні батьки стали все частіше дозволяти їх відвідувати. Для подруг бал був чудовою можливістю вдягнути свої найкращі сукні та вплести в волосся дивовижні червоні, рожеві, бірюзові, фіолетові стрічки. Дівчата взагалі, здавалося, не вміли сумувати, і їхні веселі посмішки закарбовувалися в серці не одного юнака, та подруги ніби їх зовсім не помічали, насолоджуючись веселою музикою та компанією один одного. Батькам не подобалась така байдужість доньок до товариських цікавих парубків, і вони намагалися пояснити їм , що самотня дівчина щасливою бути не може та й господарство одній вести важко. Лейла, Фанія та Марфія взяли слова рідних до уваги.
Першій пощастило закохатись Фанії. На одному із балів дівчина загубила свою дивовижну червону стрічку, яку постійно вплітала в своє волосся. Юнак, що давно намагався привернути увагу дівчини, знайшов її, і, коли полетів віддавати чарівній феї знахідку, зустрівся з нею поглядом. Він став роковим! Закохані зрозуміли, що просто не мають права бути один без одного. Ніжна і лагідна Фанія дуже підходила чутливому та ласкавому Кирилу. Тепер вони вдвох стали доглядати за прекрасними Квітками. Скоро Кирило взяв Фанію за дружину і в них народилася чудова дівчинка, дуже схожа на матір чарівністю.
Через два роки закохалась Лейла , але вже не на балу. Дівчина вирішила після роботи скупатись наодинці зі своїми думками. Тільки-но вона зайшла в Воду, відразу почула незнайомий голос, який здався феї якимось рідним. Коли вона повернула голову, то побачила хлопця, що розмовляв зі своїми друзями, сидячи під найбільшим Деревом. Лейла довго не наважувалась підлетіти, та коли парубок почав прощатись з друзями, фея відчула як їй неймовірно хочеться бути поряд з ним, тому варто було побороти себе. Дівчина трохи розгубилась, опинившись зовсім недалеко від хлопця, та, на щастя, вчасно опанувала себе і зовсім тихо запитала де він взяв одяг з такої чудової тканини. Парубок розсміявся у відповідь і, не маючи сил втриматись, взяв її маленьку ручку в свою. І без того червоні щоки дівчини горіли тепер яскравим вогнем. Хлопець вподобав чорняву красуню та миттєво зрозумів, що Лейла саме та дівчина, яку він так довго шукав. Через деякий час закохані одружились. Їхнє весілля вразило кожного, кому пощастило на ньому побувати: ще більше підкреслювала красу нареченої сукня із білих Хмаринок, а нареченому додавав чарівності костюм прикрашений Дощовими Крапельками. Невдовзі Лейла народила двох хлопчиків, які не походили на інших малюків розумними оченятами. Час летів дуже швидко:дітям Лейли минув рік, а донечці Фанії- три рочки.
Не зазнала радості подружнього життя та щастя материнства лише красуня Марфія. Їй виповнилось двадцять чотири роки, а кохання так і не стукало в її серце. Це було дуже гірко! Батьки зеленоокої дівчини дуже хвилювались за неї, та не могли нічого подіяти. Серед Небесних жителів існувало неписане правило: одружуватись в досить юному віці, народжувати дітей та разом займатись спільною справою. Марфії самій кортіло закохатись: було невимовно боляче дивитись на своїх таких щасливих подруг і усвідомлювати, що ти й досі сама. Лейла та Фанія раз за разом заспокоювали Марфію, та минав час, а все залишалось так як і було. Дівчина дуже хотіла сім’ю, дітей, але всьому цьому мало передувати кохання. Не зважаючи на свої тривоги, Марфія все ж таки не втрачала надії. Однієї Ночі вона побачила сон в якому нарешті зустріла свого принца, щоправда в нього не було обличчя. Сон міцно врізався в пам’ять феї. Тепер вона точно знала: скоро станеться щось дивовижне, щось таке чого в її житті взагалі ніколи не було. Марфія навіть не сумнівалася в цьому, бо феї завжди довіряють своєму внутрішньому голосу.
Цієї суботи був чудовий день! Сонце сплело дівчині золоте намисто і одягло на груди, від нього їй стало особливо приємно та тепло. Марфія, наповнена найсвітлішими емоціями, почала скакала Хмаринками. Аж раптом її намисто впало вниз, на Землю! Налякана дівчина миттю полетіла за ним. Вона два дні шукала свою прикрасу, але все марно. На третій день фея побачила незнайомця, що сидів серед високих Дерев, пильно розглядаючи її намисто. Хлопець, який працював хліборобом, ніколи не знав такої краси:бусинки вражали дрібними розмірами, а сяйво, яке йшло від них, сліпило очі. Дівчина перелякалась: їм, Небесним жителям, не дозволено спілкуватися з людьми. Гарненько обміркувавши дану ситуацію, Марфія вирішила залишити намисто у хлопця. Наступного Дня фея знову спустилась на Землю з величезним бажанням торкнутися ногами цілющої Землі, та несподівано побачила свою прикрасу. Дівчина озирнулась і, переконавшись,що поряд нікого немає, одягнула її. Будучи в чудовому настрої, Марфія прийнялась гасати Степами та Лісами, не помічаючи на шляху перепон. На горе, та, на щастя, хлопця, який знайшов її намисто і так несподівано загубив, дівчина побачила свою улюблену Березу та помчала стрімголов до неї. Марфія щодуху збила вродливого хлібороба.
- Пробачте мені,- прошепотіла розчервоніла дівчина.
- Та нічого, - почула вона у відповідь.
Очі незнайомих людей зустрілись. Як це було фантастично! Щасливці лежали доволі довго, не знаходячи в собі сили відірватися один від одного. Аж ось дівчина згадала суворий погляд батька і змусила себе встати та піти.
- Дякувати Богу, він не бачить моїх крил, - подумала фея.
Проте хлопець, хоч і не бачив крил, все одно здивувався, бо раніше не бачив дівчат з блакитним волоссям та очима, які дуже сильно нагадують Море не тільки кольором та глибиною, а й загадковістю. Хлопець несподівано помітив на грудях дівчини золоте намисто.
- Так це ваша прикраса?, - спитав він.
- Моя, - коротко відповіла вона та прискорила ходу, щоб чарівний парубок не спитав у неї ще чогось.
Нагорі Марфію зустріли батьки та відразу почали розпитувати за незнайомого хлопця. Дівчина відповіла,що випадково його зустріла. Тато з матір’ю насварили доньку за необережність і часте відвідування Землі. Дівчина сприйняла слова батьків спокійно, бо знала як все закінчиться. Натомість тата з матір’ю хвилювало ще одне питання: чи скоро їхня донька вийде заміж. Вони щиро не розуміли чому їхня Марфія ігнорує всіх хлопців. Дівчина завірила батьків, що придивляється до прихильників, та поки її серце нікому не належить. Слова найпрекраснішої феї були неправдою, бо кохання нарешті знайшло її, але сказати правду дівчина не наважувалася. Марфія сподівалась викинути юнака геть зі свого серця, бо їхній Земний зв’язок не схвалюється Небесними жителями, та минали дні, а за днями місяці, проте цього не вдавалося зробити. Дівчина розповіла свою історію подругам. Лейла з Фанією завірили Марфію, що справжнього кохання взагалі ніколи не позбудешся. Дівчата порадили подрузі розповісти все батькам. Так Марфія і зробила. Тато з матір’ю спочатку сприйняли несподівану для себе інформацію як жарт, але глянувши в серйозні очі доньки, зрозуміли: це помилка. Батьки довго мовчали, бо не знали як відповісти на таке зізнання. Вони від всієї душі бажали Марфії щастя, та зовсім не такого! Батьки не хотіли відпускати доньку, не хотіли розлучатись з нею назавжди. Жителі Неба не спілкуються з людьми,а їхня Марфія втратить чин феї, одружившись з Земним чоловіком, і стане звичайною людиною.
- Йди, доню, спати, завтра поговоримо, - все що змогла сказати матір.
Вранці сім’я зібралася разом за столом. Батьки все ж таки вирішили відмовити доньку шляхом порівняння Земного та Небесного світу.
- Земний світ тяжкий! В ньому замало справедливості, а добрі чесні люди нерідко страждають, - запевнював Марфію тато.
Дівчина слухала, але змінювати своє рішення не збиралася, вона нарешті зрозуміла: щастя варте того, щоб за нього поборотись. Марфія так і відповіла батькам.
- Ну добре, ми тебе відпускаємо, - примусила себе відповісти матір зі сльозами на очах,- ми зробили спробу змінити твою думку, і тепер наша совість чиста.
Дівчина обійняла батьків та пообіцяла завжди пам’ятати Небесне життя. Їй невимовно важко було розлучати з матір’ю та татом назавжди, але залишитись вона не мала права. Марфія перед тим як покинути Небо залетіла до своїх подруг. Вона їм все розповіла та з сумом і радістю водночас поспішила назустріч своєму щастю.
- Прощавай,мій такий чудовий і рідний Край!- на весь голос крикнула дівчина.
Марфія як тільки спустилась на Землю, відразу кинулась шукати чудового хлопця. Вона половину дня бігала без хвилинки відпочинку, не шкодуючи сил. На жаль, Марфія не змогла скористатися крилами, бо їх назавжди відібрали Небесні володарі. Врешті-решт дівчина знайшла того, кого шукала. Обличчя хлопця переповнював смуток, а очі не блищали як раніше. З тих пір як Марфія пішла, він повсюди її шукав і саме в цей день розчарувався в своїх пошуках. Дівчина тихо підійшла до хлопця і поклала свою маленьку ручку на його схилену голову. Він впізнав кохану:тільки її дотик дарує такий приплив радості та любові до життя! Хлопець взяв руку дівчини в свою та легенько стиснув. Цим було все сказано.
Марфія нарешті зазнали всієї повноти щастя. Невдовзі у минулої феї народилася дівчинка і життя засяяло всіма барвами світу! Важко навіть уявити як би жила Марфія без допомоги завжди справедливого серця. Саме його необхідно слухати в першу чергу.
ID:
609974
Рубрика: Проза
дата надходження: 28.09.2015 18:56:25
© дата внесення змiн: 28.09.2015 18:56:25
автор: Вікторія Сінкевич
Вкажіть причину вашої скарги
|
