Пізно,заснули свічі проти ночі, Слізно, ще моляться і плачуть очі. На стіні, немов нагострений булат, Розтинають тихо стрілки циферблат. Мовчки, колише зорі ніч – колиска, Огризком місяця крізь хмару блиска. Душа впивається коктейлем часу, Забудеться, впаде у ночі чашу. Пізно. Вдивляюся у темний простір, Десь там птах нічній гукнув, наче постріл. А зорі пробивають небо – стелю, Пізно. Пора лягати. Постіль стелю. 2015р.
ID: 593221 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 12.07.2015 14:15:30 © дата внесення змiн: 12.07.2015 14:15:30 автор: Василь Надвірнянський
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie