|
Ніч:
Я тихою ходою зайду у хвіртку кожну,
Ласкавою рукою чарівні сни примножу.
Я ніжно пісню заспіваю колискову,
І подарую казочки, охочім, кольорові.
Я ненароком квіточок в садах торкнуся,
А декому, із снігом білим, я наснюся.
Я за вікном із заметілями в таночку,
Кружляючи, прийду, згорнусь в куточку.
Я добра фея, на яку чекають усі вдень,
У снах своїх дарую людям я пісень.
Але, як кожна жінка, що мінлива,
Без сну залишить можу, як зрадлива.
Одним я можу милі сни начаклувати,
А інші можуть спати й не побажати.
Когось із місяцем я буду розважати,
А хтось зі мною буде тихо віршувати..
День:
Моя принцесо, що без тебе, життя пусте?
Я різний, також, для кожного, проте,
Без праці, вчинків та подій, що я дарую,
Не буде відпочинку уночі, не повіршуєш..
При світлі сонця чи то крапельках дощу,
Я тут, із господинею, у створенні борщу.
Чи то надворі сніг іде, чи жовтий падолист,
А я в роботі весь, і в цім я маю хист.
Я тут, коли дитиночка мала кричить,
І поруч я, коли студент щось швидко вчить.
Я також тут, у ту інтимну насолоди мить,
Коли батьки надумали нове життя створить.
А інколи, буває так, що вдень приходять сни, -
То ти нагадуєш мені, ворожиш, шлеш листи..
І втомлена тоді, в роботі, праці, сонна голова,
Схиляється, щоб відпочити, зібрати всі слова.
Я в тебе також часто у гостях, Зоряночко, буваю,
І перетинаю ніч із дня, коли із сонцем не встигаю.
Роблю вночі, творю, хвилююсь, щось читаю, -
Без тебе важко жити, я так тебе кохаю!
Ніч:
Щоб не забути один одного, години шлемо,
Я сну удень, а ти з роботою приходиш уночі.
Поєднані добою разом вічно ми живемо,
І буде рік за роком так, і їх не полічить...
День:
Моя ворожко, досить нам хвалитися, змагатись,
Бо нас міцним, навічним шлюбом з’єднує доба.
Щоб ближче ти була, я дозволяю вдень поспати,
Дозволь і ти, комусь, писати уночі закохані слова!
ID:
569280
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 25.03.2015 13:15:47
© дата внесення змiн: 25.03.2015 13:15:47
автор: anna zakohana
Вкажіть причину вашої скарги
|
