"Леді"
Звучать підбори в унісон із серцем,
Парфум терпкий залишився в повітрі.
Очі, як трава, що близь з озерцем,
А настрій кожен час в своїй палітрі.
Хода легка, пряма і надто горда,
І підборіддя закинуте до хмар.
Наче графиня у старого лорда,
Має сотню образів - примар.
Вона не відьма, та все ж має чари,
Для люду загадкова й недосяжна.
Не зважиться ніхто навести хмари,
Бо лиш з собою вона була присяжна.
Холодні руки, а серце ж найтепліше,
Мов електричний струм проводять руки
Вуста її всього-всього п'янкіше,
В словах від солов'я миліші звуки.
Така вона на людях і не більше,
Лиш повернувшись у квартирні двері,
Знімала маску і ставало гірше,
А завтра знову - горда в сквері...
Автор: Валерія Скубій
