Клялись, ще змалих літ собі,
Незрадимо єдиної дороги,
Незрадим неньки ,незрадим батька,
Молитвами клялись до Бога.
Ми виросли,та почалася війна,
Ми виросли,почались перші розчарування,
А за вікном, все таж весна,
Що після зими, давала надію на життя.
Клялись ,що будем до кінця,
Коли ще закохались вперше,
Незнаючи всіх складнощів життя,
Ми помилялись знову вже в стоперше.
А час кометою над нами пролетів,
Забравши все ,що так любили ми,
Лиш память літніх квітів,
І запах рідної домівки, в серці назавжди.
Ми виросли,наївність та пропала в часі,
Думки заквітчані солодким сном,
Десь счезли,як дитинство на терасі,
Запите юності дешевим тим вином.
