У затишному місці ,серед тиші,
Із чашкою в руці смачної кави,
Думками десь була не тут, а вище..
У себе дізнавалася як справи..
Думки, мов хмари, ти взлітаєш..
І дивишся на них ізверху,
Та час від часу лиш питаєш,
"Навіщо зайві ?" Тільки й сміху..
Коли над ними - все є очевидно,
Можливо скласти гарний пазл,
З хороших тільки, там їх видно,
Вони сформують точні фрази.
Вже зимно..світ у пошуках тепла,
А ти сидиш і думаєш "Навіщо?"
Шукати те, що є в тобі́..знайшла,
Й останній сон був ніби віщий..
Тож затишно із кавою в руці,
Здійматися, дивитися на знаки,
Та, головне, щоб варте бу́ло - певна ціль,
Що не дарма все..не дарма..лиш знати.
