Пуанти жовті в світлі ліхтарів,
Вогниста пачка нібито жарина -
Під музику нетоплених вітрів,
Танцює соло Осінь балерина.
Лазур небесна в блискоті очей
І чорних вій імлиста одержимість.
Гординя в кожнім трепеті плечей.
У плині тіла - зимна невловимість.
Раптовий порух голубиних п’ясть,
Удари крил..! Орлана завмирання…
Граційний спуск між дощових причасть,
В софітах полум'яного світання.
Рвучкий стрибок! Вихрастий пірует..!
Тужливе па німого листопаду.
Палкий канкан! Салонний менует,
Що липову колише анфіладу.
А під кінець – адажіо. Поклон.
Вразливих хмар плаксиві сентименти.
Букет від Грудня, що зайняв балкон
І першоснігу злі аплодисменти.
Але ж красива у Вас осінь, куме. Ми з Вами в унісон - я про осінь, Ви - про осінь. То все вона винна - така неймовірна цьогоріч. Заходьте на варенички.
Осіріс відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за добрі слова та запрошення кумонько! Та поки я виберусь на гостини, то й варенички вистигнуть.
То все вона винна - така неймовірна цьогоріч. 
І танцівниці і автору цих рядків! 
Дякую друже! 
