А хтось казав…
А хтось казав мені…
Чи білий птах… чи… може…
Чорні ворони…
-Не стільки того світла… що в вікні…
А в Місяця… насправді…
Є дві сторони…
Люблю її… до відчаю… до болю…
До божевілля… хрускоту в кістках…
Цю ніч… мені даровану тобою…
Нехай летить цей божевільний птах…
І хай летять ці очумілі вОрони…
А то іще накаркають мені…
Що в Місяця… і справді…
Є… ДВІ СТОРОНИ…
Усе кружляв… усе кричав
Той птах…
-Ти подивись…яка вона потворна!…
А я шукала знаки в небесах…
І знала… вона також
НЕПОВТОРНА…
-Насправді є та інша сторона…
Ти придивись…
Яка вона зловісна…
Я усміхнусь тій зграї із вікна…
Вона просто невивчена…
Первісна…
-Не знаєш ти…
Що твориться в тіні…
Я в очі подивлюсь чумному ворону…
-Тоді скажіть… лише скажіть мені…
А хто з вас бачив…
Оту... другу сторону?...
Сріблясте світло
Губиться в імлі…
Бринить… струмить…
Енергія пульсує…
-Ніхто її не бачив на землі…
Та знають всі…
Та сторона ІСНУЄ!...
І я мовчу…
Ну… що мені сказати…
Моя душа в його промінні світиться…
І я не знаю… і не хочу знати…
Що є дві сторони
... В Одного Місяця…
Дуже цікаво про дві сторони, вони не тільки у Місяця, але й в монети, в медалі, окремої події чи людини... Хоча однозначно стверджувати можна тільки про монету, медаль, ну і Місяць) а взагалі навіщо думати і знати про ту другу сторону, якщо перша своїм світлом осяває і затьмарює її....
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а на душі...
хоч підпеньки суши...
...і зорі залетіли у вірші...
...і хоч круши...
...хоч бийся...
...хоч мовчи...
...та всесвіт
...недосяжністю
...кричить
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нехай летять ті зорі у вірші...
Поміж рядки...між букви...крапки...коми...
Хай та єдина світла сторона
Належить нам...
А темна-
Взагалі НІКОМУ...
"...І я мовчу…
Ну… що мені сказати…
Моя душа в його промінні світиться…
І я не знаю… і не хочу знати…
Що є дві сторони
... В Одного Місяця…" ...А на душі... і квіти є...
...і грати...
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00