« - Знайди мене в наступному житті,
- вона мені приглушено сказала...
…
Але, скажіть, чому так темно стало?!
Серед зими - розтало.
Стільки злив...»
Molfar «Темно»
Мольфаре, наближається гроза…
Серед зими дощем вагітні хмари.
Трикапки затремтіли у сльозах
І темно стало від облудних марень.
Веде мене язичниця-любов
Дорогою із гір – та все у прірву…
Молитву шепче мовою дібров,
Отруйний хміль із коренем не вирву.
«Знайдеш його в наступному житті…» –
Мені сказала доля і розтала
Снігами окаянних почуттів,
І в душу крига врізалась кресалом.
Не стримуй дощ, мольфаре, хай гримить,
І серце крають муки-блискавиці!
Ця повінь-ніч украла пів-зими.
І душу, безіменну і безлицю…
Мольфаре, наближається гроза…
Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А якщо він і є тим, кого треба приворожити? (жартую) Насправді я вважаю, що почуття мають бути щирими, а не привороженими. Тоді вони принесуть справжнє щастя
Дякую, що завітали!
Відвага на межі відчаю... так мені прочиталося 
Дуже гарно, Лілю 
Рада візиту! 
(жартую) Насправді я вважаю, що почуття мають бути щирими, а не привороженими. Тоді вони принесуть справжнє щастя 
Дякую! 
