Набуває колориту місяць.
Шлях до тебе – домішками срібла.
Ти мені вночі не будеш снитись.
Здужала, крило твоє окріпло.
Піднялась до волелюбних граней,
Наздогнала свій колишній вирій.
Вже не так голосиш, що немає
Ні мене, ні тéбе у квартирі.
Протяги впустили порожнечу
І вона чатує твої крила.
Набери. Скажи їй: «Добривечір!
Я тебе ніколи не любила…»
Новорічні вогники яскраво
Безперервно тішать погляд я́сний.
Місто підсолоджує уяву,
Жити у новому місті – щастя!
Не досягши рівного польоту,
Я стою супроти божевілля.
Обміняю сонце на твій дотик.
Та чи знов лічитиму неділі(?)
Я торішній? – Це не принципово.
Прийде час – і я змінюся зовсім.
Заведи з львів’янином розмову,
Попроси, щоб щастя розтяглося.
