І захотілось осені щедрот,
Вдягти камзол із золота п’янкого,
І знов зробити свій переворот,
Щоб ми давно не бачили такого.
Всю зелень заховати до ріллі,
А де рілля - засіяти озимі…
І замість співу зранку солов’їв,
Почути спів осінньої пташини.
Ховаються в болота комарі,
Птахи готують харч собі на зиму,
Сховались миші в скиртах зі стерні,
Від картоплиння знову запах диму.
Пора щаслива, справжня благодать,
Дарує нам свою красу щороку,
Осінні хмари птахами летять,
Клином надії угорі, високо.
Цьогорічна осінь, і справді, щедра, як ніколи - так рясно все вродило, дякувати Богу! І Ваша Муза щедра на такі гарні пейзажні замальовки! Чудова поезія!
Чарівний вірш. Зітканий з таких маленьких, милих деталей буття, які не кожен здатен просто помітити, не те що змалювати у вірші, та ще й так майстерно, як це зробили Ви. Я в захваті
Хоч ніч була... вимушено безсонна, вірша твого, друже, "випив" залпом! Для бадьорості... ноток суму нема і на крапельку! Що то значить закоханість!!! 
І Ваша Муза щедра на такі гарні пейзажні замальовки! 
