Я ховаю усі відчуття в сріблясту фольгу від цигарок
Я ховаю усі відчуття
В сріблясту фольгу від цигарок,
А потім розкурю із них
Не надто уїдливий дим.
Наповнюйся ним,
Хоча він дере у горлі
І припікає очі,
Терпкий неначе портвейн,
Від нього в душі клекоче,
І пульс віддає у скроню,
А серце мовчить і хоче
Просто тебе знайти.
Де ти?
Від кого ховаєшся ти?
Кого уникаєш?
Які купуєш білети?
Я хочу етюд роздерти,
Я хочу писати листи,
Відправляти конверти
До твоєї адреси,
Невже нам ніколи
Не дочекатись весни?
Прости.
Пробачай мене сотні раз,
Пробачай мої сотні фраз,
Пробачай ту єдину ніч,
Не прощайся зі мною
Двічі.
Я одвічний,
І ти одвічна,
Однак не в цьому сторіччі,
І точно не в цьому тижні.
Очі колись блакитні,
Тепер незнайомі і хижі.
І їх припікає дим.
Вогонь шипить у снігу,
Змією шепочеш
Із ним.
Не дочекались весни.
Але дочекались зим.
