Ми народились на світі жити,
Їсти і спати, любити й тужити,
Слухать пташок, милуватись на лілії,
Це називається перший рівень.
Вранці сніданок, влітку на річку,
В коси веселу яскраву стрічку,
На парті абетка, зошит у лінію,
Ми все на тому ж, першому рівні.
Та раптом ти глянув наліво й направо,
Помітив дівчаток, одягнених гарно,
Статура і форми, помада і тіні,
А це вже сексі, це другий рівень.
Дівчата, жінки, друзі, робота,
Життя, як життя: звички, турботи…
Вранці розбудить горластий півень,
Так, ти попав, це ще другий рівень.
Ніби все добре й бракує чогось,
І першу нічку чомусь не спалось.
Думки зненацька про вічне і тлінне…
Ти підібрався до третього рівня.
Це вже серйозно, нова реальність,
Закони і факти, чи просто фатальність?
То ти – господар чи іграшка долі?
І третій рівень тобі на долоні.
А далі стіна і тіло у комі,
Душа рвонулась назустріч долі,
І возсіяла, здивована зміной.
І то вже четвертий – любові рівень.
І там так просто, так легко й гарно,
Якісь обрáзи згадати марно,
Любов вселеньска із краю в край,
Четвертий рівень – вертатись жаль.
Сіяють зорі, мов діаманти,
Злітають в небо величні мантри,
Немає горя, страждань, розлуки,
Так високо підносять звуки.
О, п’ятий рівень – потік несе,
Вирують звуки – забуте все,
Хорал, симфонія – все музика одна,
Жива, всепереможна, душу відняла.
А далі, якщо ти заслужиш цю шану,
Побачиш картини, достойні титанів,
Мов світ розвернеться, облуда спаде,
Так просто, трикутник – основа небес.
Це шостий – світ лежить у твоїх ніг,
І ти, мале дитя, спочить приліг,
Це давня таїна, це шостий рівень,
Первинність форм, фігур і ліній.
Лишається сьомий, вершина буття,
То дух Прометея дає нам життя,
То блискавки спалах, то крапелька крові,
Великой, безмежной, святої любові!
Глибини Неба не описати ,
Вершину Духа не обійняти,
І званих багато, та вибраних мало,
Тих, хто здолали шлях цей до брами.́
ID:
446537
Рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата надходження: 31.08.2013 20:25:27
© дата внесення змiн: 31.08.2013 20:25:27
автор: Ольга Кир
Вкажіть причину вашої скарги
|
