Я так довго була не сама - що вже майже
звикла.
Я гадала, що так відтоді стало й буде
завше.
Що далеко позаду з самотністю вічна
битва.
Що не треба гримасити усмішку вічну
фальші.
Я так довго була не сама - хоч і не з То-
бою.
Що здавалося світ є добріший, ніж був на-
справді.
Несамотність давала відчути себе со-
бою.
Ніби десь віднайшовся прихисточок бідній
знАйді.
Я приймаю усе і в самотність свою вер-
таюсь.
Як в релігію, ніби зумисне давно за-
буту.
Просто більше вже знаю тепер й тому не кар-
таюсь.
Я була не сама - і знання це - мені по-
кута.
Я приймаю усе, бо для мене цікаво
жити
при усіх вихідних і, тим більше,- незнаних
даних.
ЗнАйду важко самотністю буде знову
"у-бити".
Як для неї,- для мене немає історій
зайвих.
