Ми будемо радіти
Білим дням,
І пити світло
Ласими ковтками,
Давати назви
Вчинкам і речам,
Котрі крізь нас проходять
Й поруч з нами.
Розв’яжемо всі
Вузлики небес,
Дзвінкого сміху
Наберем в кишені,
І трохи ранку,
Що ось-ось воскрес,
Затиснемо примружившись
У жменю.
Хай пошукає
Карма нас тоді,
Коли ми розчинились
Доостанку,
У білих днях,
У сонячній воді,
В кармінних іскрах
Росяного ранку.