Без вас я посивів і обезсилів.
Літа взяли своє, і подались
Пошукувати десь поміж могили,
Аби сховати мрії легкокрилі,
І хрест сосновий підійняти ввись .
Не каюсь я, що припинив шукати
Сліди солодкі ваших гарних ніг,
Як повернуся, бувши біля хати,
Коли до мене вийшла ваша мати,
І голос ваш почувши, геть побіг…
Я знав, що нам не бути разом, -
Красива ви, і непримітний я…
Як зустрічались ми, то ви одразу
Долали у собі німу відразу,
Всім видом говорили: не твоя!
А я кохав. У мріях, сподіваннях
Вас любував, неначе наяву,
І кожен раз, мов це було востаннє,
Я відгоряв молитвою кохання…
І досі, як тоді, цим і живу.
Я чув, - у вас також не дуже склалось,
Хтось обманив, присягу поламав.
Ви не сумуйте, горя в тім є мало,
Життя людей ще гірше покарало,
Коли ті разом, а в серцях - зима.
Ото і все. Хай сум вас не огорне ,
Така нам доля суджена, мабуть.
У цім житті я - білосніжний ворон,
А ви - лебідка смолянисто - чорна, -
Такі ніколи поруч не живуть…
29.05.13
Уже пішов нервовий сміх,
Невростенія ґарантую.
Голодним знову спати ліг
І мештів вже шукати всує.
Він з'їв їх тому як два дні
Із цвяшками і шнурівками...
Дай, Боже, розуму рідні,
А то не буде його з нами...
Рідний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"мы выбираем - нас выбирают... как это часто не совпадает..."
"Я чув, - у вас також не дуже склалось,
Хтось обманив, присягу поламав.
Ви не сумуйте, горя в тім є мало,
Життя людей ще гірше покарало,
Коли ті разом, а в серцях - зима..." - що правда, то правда...
розмірено-задумливо-журливий внутрішній монолог... усе в ньому вивірено...
Рідний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Понапридумував собі ти про оту німу відразу,
Вона ж, зустрівши, щоб не вмліти, трималася з останніх сил...
З тих пір, на тебе затаїла вона в душі гірку образу,
Бо на побачення ні разу, жорстокий ти, НЕ ЗАПРОСИВ!!!)))))
Рідний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оце так ракурс!!!
Суто жіночий погляд. Мій ЛГ чуть мешта свої не лигнув разом з цвячками)))
Трохи повеселіло йому на душі.
Дякуємо!
А я кохав. У мріях, сподіваннях
Вас любував, неначе наяву,
І кожен раз, мов це було востаннє,
Я відгоряв молитвою кохання…
І досі, як тоді, цим і живу.==== глибокий сум, викликали слова сокровення
Рідний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А та смолянисто- чорна лебідка жалкує... 
