Як важко нам буває у житті,
Коли дорогу вірну ми шукаєм.
Коли блукаємо у темряві.
І боїмось, що виходу не знайдем.
У кожного свій шлях, своя дорога.
І кожен має стежку в майбуття.
Нам на долоні намальовані пороги....
І буде доля в кожного своя.
Моя дорога, то широке поле,
І атомарний щовесни вишневий сад.
Я не боюся скрути й горя,
Я вірю в Бога й в український край.
Коли у світі гідності замало,
Коли годують нас багатії,
Собі візбму я хліб і сало.
Бо я не хочу пундиків з Москви.
