Як хотілось би забути
Міста галасливий млин
І поїхати в Обухів,
А можливо і в Жукин.
Відпочити там на волі,
Де в землі квітковий рай,
Де росте редиска в полі –
Майже ідеальний край.
Там город, кущі, дерева,
Жук гойдається в квітках,
Жінка, наче королева,
Правда з сапкою в руках.
Тут Едем скажу не зовсім,
Бо для того, щоб зірвать,
Треба поробити трохи,
Прополоть, пополивать.
І з жуками воювати,
І газони покосить,
Й потім, щоб вірші писати,
То уже й немає сил.
Вітер гілочки гойдає,
Щастя, як кефір тече,
Так хотів назвать це раєм,
Тільки там не зовсім це.
Ось такі приходять мрії,
Хоч як хоч до них іди.
Їхав би, та розумію,
Зараз повно там води.
