Стріла Оля вчора Лесю.
Та ж якась нерада.
- Мусиш, Олю, зараз конче
дать мені пораду.
Щось купить хотіла гарне
милому до свята.
Стала всім дзвонить знайомим,
що таке б узяти.
- Ти зроби сюрприз яскравий! –
раду дала Ната –
Щось просте, практичне, гарне.
Це ж не кругла дата?
Мій колись прийшов з роботи,-
я йому - цілунок.
Й тихо так кладу в кишеню
свій сюрприз – дарунок.
- Що це в тебе у кишені?
- кличу свого Владка.
Той закляк. А тут сюрпризик!
Бац! Нова краватка!
- Я таке й собі схотіла.
Клас! Оригінально!
Тільки зовсім не краватку.
Дуже вже банально!
Зроблю фокус, - розіграю
завтра свого Женю.
Пхаю трусики жіночі
я йому в кишеню.
Зранку кажу: - Слухай, милий.
Дай мені ще гроші.
Той труси з кишені тягне.
«Бах» - на мене очі!
- Ясне діло! Хлоп у шоці!
Дуже було б сумно,
Ти прикинь, якщо б тобі так
хтось свиню підсунув.
- Що ти, Олю! Шок у мене!
Фокус, бач, не вдався!
Він узяв та з того ляку
Сам у всім зізнався…
