Шумний вітер заблукає
У цій темній ночі
Хто з нас двох все ж відшукає
Ті пророчі очі ?
Може душу , може знаки , а може тепло
Що і як , і де , і нащо ?
В небо дивлюся ледащо
Серце ледь не скамяніло
… тіло ? Байдуже , … байдуже
Коли розум з простором не друже
Коли параноя – звичка , а безсоння – доза
Де я , хто я ? Нащо ? … хто зна … .
І знову вітер завива
А я співа
Бо в супереч усіх журних подій і марив
Палітри фарб буття безглуздям не розбавив
І я живу !!!
Так !!! Я живу , а не існую
Я бачу , дихаю і чую
І відчуваю , значить маю душу
… свій голос стишу
Вітер мені поплачеться дощем
І з серця витягну веселку нову та не грішну
І калабанями стрибатиму із новим днем