Продовження
----------------------------------
А тим часом круки чорні
Вже очікують на скрип,
І коли відкрились двері
Учинили знову крик.
Вийшов дід і вгору глянув,
Праву руку він підняв,
Щось під ніс губами плямкнув
І до лісу почвалав.
Круки всілись в свої гнізда
Ясно видно, щось не те,
Бо запала мертва тиша,
Навіть лист не шелесне.
Так тривало аж до ранку.
Ось і дід із лісу йде.
За плечима він у клунку
Знов у хату щось несе.
На порозі він спинився
І прислухався на мить.
Потім різко обернувся
В бік поляни, що ще спить.
Він побачив, що угору
Піднімається собі
Дим. А трохи нижче збоку
Жовті блимають вогні.
Дід зайшов спокійно в хату
І пробув там рівно мить.
Потім вийшов вже без краму
Й очі впулив у блакить.
Дві руки підняв повільно
Він долонями увись,
І при цім губами плямкав
Та на небо все дививсь.
Хмари стали насуватись
Над горами і тоді
Нікуди було діватись
Ні людям, ні звірині.
Дощ ушкварив дуже сильний,
Зашумів, залопотів.
Дід у вуса посміхнувся,
Пальцями заворушив.
Небо темне розітнула
Блискавка і зникла вмить,
Все довкола освітила,
П"ять секунд і знову - блись.
Грім гучний котивсь горою,
Знову блискавка і грім
Задоволений собою
Дідо наш зайшов у дім.
Круки шиї повтягали
В своїх гніздах угорі,
І закінчення чекали
Тої сильної грози.
--------------------------------
Далі буде
