земля над спустошеною головою
вузькою алеєю вздовж
помнож загублене на забуте
груди наповнюєш відчаєм вщент
цей момент триває безглуздо
кожна муза твоя
сіріша за дня цемент.
кожен зрадник в тобі
тихіший за морок істини.
і всі відстані завше
ховає твій мертвий портрет.