Щось написати кажуть легко,
Та це насправді є не так,
Писати можна слів багато,
Та основного в них нема,
Натхнення дама є примхлива,
Не любить частої хвали,
Буває зникне на хвилину,
А часом просто назавжди,
Піде далеко в світ за очі,
Ніхто про неї не спита,
Блукає в нетрях серед ночі,
Одна шукає там добра,
Сама єдина, наче вітер,
Зненацька тихо промигне,
Зачепить струни, серця віти,
І душу чиюсь сколихне,
Як грім в погожу, в ясну днину,
Як сонце променем своїм,
Вона постукає у двері,
У твій закритий на ключ дім,
Попросить переночувати ,
І ти її таку прийми,
Ти не дивись, що небагата,
Обшарпана і без краси,
Це ззовні так, це лиш картинка,
Це перше враження, обман,
Якщо зумієш їй вгодити,
Це твій назавжди талісман,
Образиш – навіть не нароком,
Чи скажеш щось не так як слід,
Піде, ти навіть не помітиш,
У свій чарівний, тихий світ.
,це тільки початок....
javascript:setSmile1(' 
') 
