***
О що таке вірш у обіймах печалі?
І що таке рима в сутужності сліз?
Видовбує болем свідомість скрижалі!
Скрипить, наче пекло, розтрощений віз.
Воно із душі... Не питається! Марно
Словами калічиться, наче в бою.
Той вірш, що кровить, що реве, той - що карма,
У темряві світла товчеться - в борню!
Чуттєва рапсодія - зірвані ноти,
І їх вісімнадцятки - петлями вниз!
Не знайдені рішення, втрачені квоти...
Надія? Надії задимлений хмиз.
Той вірш, що в потугах нестримного болю...
Та рима, що в муках утрати життя...
Всього лише серце - півкриком на волю,
Розпука - руками у світ каяття...
(17.06.12)
Той вірш, що в потугах нестримного болю...
Та рима, що в муках утрати життя...
Всього лише серце - півкриком на волю,
Розпука - руками у світ каяття...-так потужньо звучить,так пристрасно! Всю душу навиворіт...
Поет-віршотворець завжди повинен бути в опозиції до самого себе, насамперед... Чуття від того тільки гострішають...
У Вас це виходить цікаво і самобутньо...
Геніально! якось так...монолітно... якщо можна назвати "живим монолітом" саме Життя -- як поняття... у Всесвітньому масштабі... і всіх поєнаннях.. сполуках і сполученнях.. сплетіннях і розплетіннях великого і малого, крупного і дрібного... усіх співзвуч і співрухів... співкольорів... Глибінь... і стоншеність свідомості... ПОЕЗІЯ...
Всю душу навиворіт... 
