Розлилися по долині
Перестояні сніги,
Затопивши журавлині
Сіножаті та луги.
Скрізь озерця і потоки,
Всюди повені сліди.
Досяга небес високих
Плюскіт талої води.
Сонце мружить теплі очі,
Пригріває - не пече.
І в щоку мене лоскоче,
Примостившись на плече.
То весна усіх збудила
Від зими холодних снів.
Розкрива тремтливі крила
Срібний жайворонка спів.
Онде проліски тендітні
Цвітом неба зацвіли
І вчувається в повітрі
Життєрадісне: "курли".
Скоро в лузі розів"ється
Всюдисущий верболіз.
Навіть спраглий переп"ється
Першим соком з-під беріз.
І земля повеселіє,
Теплим зрошена дощем.
Хлібороба серце мліє:
Сум... бентега... радість... щем...
Приємно читати Ваш вірш дуже. Так живо все учвляється. Вчора ходила гуляти на луг і на річку Десенку, дивилася, як льод на ріці тане, і водичка плюскотить в проталинках.
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00