|
Тут світ без міри тихий,
Тут слід тривог земних
Мов шепіт хвиль затихлих
В примарних снах про сни.
А там все зеленіє
Для тих, хто жне та сіє
І на врожай леліє
Надію – навісні!
Обридли сміх і сльози
І ревнощі й любов,
І ті, хто жне в знемозі,
Щоб завтра сіять знов.
Обридли дні й години,
Бутони квіток тлінних
І мрії сміховинні,
Крім сну, бо час прийшов.
Життю тут смерть сусіда
І ген, від ока й вух
Хвиль сірих, вітрів біди,
Душ, суден кволий рух:
Пливуть у невідомість,
Втрачаючи свідомість,
Але отут натомість
Сам лиш спокою дух.
Ні порослі, ні злаків,
Ні мальв рум’яних щік,
Лиш плід зелених маків ,
Отут росте одвік:
Бліді сухі стеблини –
Ні листя, ні билини -
З них варить Прозерпіна
Для мертвих мертвий сік.
Без імені, без ліку
В несіяних полях
Вони дрижать одвіку
Допоки в тьмі земля.
Й мов сутність сумовита,
Ні в рай, ні в пекло влита,
Туманами сповита
Зрина з пітьми зоря.
Хай хоч сім сил хто має,
Не зборе смерті рук,
Але не жде за краєм
Ні рай, ні пекло мук.
Той вроду все плекає,
Але краса всихає
Й кохання відлітає,
Зачувши смерті гук.
Там, за порогом смерті,
За портиком розлук
Вона дарує смертним
Безсмертних дотик рук.
Вуста її холодні
Солодко-приворотні
Для тих, хто йде з безодні
Земель, епох і юг.
Вона на всіх чекає,
На кожного з людей.
Тут смертні забувають
Плин часу, смак ідей.
Істоти всі, їх біди
За радощами слідом
Сюди урешті зійдуть,
Бо все сюди іде.
Іде любов, що в’яне,
Ланцюг пустих років
Коханці полум’яні,
Мрій гордих переспів,
Жар літа, брость зів’яла,
Сніги, льоди розталі,
Плоди, на землю впалі,
Йде пристрасть, біль і гнів.
Чи знаємо смак горя?
Чи тішить радість кров?
Узавтра вмре сьогодні,
Спокуси час пройшов.
Закоханість минає,
Нам спогади лишає
І гірко так зітхає,
Що не навік любов.
Звільнившись від надії
Й чіпляння за життя,
Подякуєм на ділі
Творцям цього буття,
Що край життю настане,
Що мертвий не восстане
І ріки наостанок
В морях знайдуть злиття.
Не зійде сонце й зірка,
Ні промінь, летючі,
Шум листу, плюскіт хвильки
Тоді не прозвучить;
Ні справи пересічні,
Ні речі більш трагічні –
Лиш буде сон, сон вічний
У вічній тій ночі.
(27.06.2003)
ID:
321642
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 13.03.2012 21:59:01
© дата внесення змiн: 13.03.2012 21:59:59
автор: Валентин Бут
Вкажіть причину вашої скарги
|
