Така вже ж королева! В усім її акценти.
Такий вже наший світ, що гнеться під такими.
І на щасливе завтра купуються патенти,
Така вже недоречність між нею і між ними.
І точно діаманти на склі у тихій спальні.
А королева все вимірює в каратах.
То ненароком зайде до звичної кав'ярні
І відгадає просто всю долю знов на картах.
Закриє важно двері свого нового мерсу,
І губи підіжме спокійна Мата Харі,
І погляд ненароком набуде раптом сенсу,
І мабуть перестане літати хтось у хмарах.
Хто зловить її очі і може не відпустить,
Хтось вселиться у неї і подарує світло.
І мабуть опустити свій погляд тихо змусить,
Та поки це бажання поза стіною квітло.
І може ті карати хтось змінить на троянди
І навіть гордовитість на посмішку наївну.
Та поки це ніщо, або пусті балади
Про вже не наший світ, де є своя царівна
